ОБ’ЄКТИВІ́ЗМ, у. чол.
1. Основний принцип у матеріалістичній теорії пізнання, за яким визнається існування об’єкта, об’єктивної дійсності як джерела відчуттів; протилежне суб’єктивізм.
2. Антинауковий принцип тлумачення явищ суспільного життя, який обмежується констатуванням наявності певних суспільних процесів без аналізу їх причин і класового змісту. Постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР допомагали історикам розгорнути боротьбу з буржуазним об’єктивізмом, емпіризмом і абстрактним соціологізмом (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 38).