ОБ’ЄКТИВА́ЦІЯ, ї, жін.
1. В ідеалістичній філософії — перетворення суб’єктивного змісту свідомості в самостійну, незалежну від свідомості сутність.
2. Втілення чого-небудь у предметних формах, образах і т. ін. Драматична структура будувалась головним чином на зіставленні дореволюційних епох з радянською дійсністю. Це поєднувалось з процесом об’єктивації в ліриці, поглибленням філософічності (Радянське літературознавство, 10, 1968, 13).