ОБ’ЯВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ОБ’ЯВИТИСЯ, об’явлюся, об’явишся; мн. об’являться; док., розм.
1. Виявляти себе, свою присутність, своє існування; відкриватися. — Пан за тобою обшукав усе село. Краще не об’являйся! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 109); Всі.. стежили.., аби не пропустити «Іже херувими». Тоді.. мала об’явитись відьма собачим виттям та гавканням (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 270); Еге! Скажу вам, хлопці, так — Ще ходить між людьми і досі Залізняк! ..Але настане день — а буде то субота — І він об’явиться… (Максим Рильський, Поеми, 1957, 211);
// Подавати звістку, нагадувати чимось про себе. Несподівано сьогодні об’явився Петрусь: написав листа батькові (Андрій Головко, I, 1957, 277); [Сергій:] Дай мені слово, що коли тільки об’явиться Надійка.., ти подаси мені звістку (Захар Мороз, П’єси, 1959, 55).
2. Те саме, що з’являтися 3. [Комонник:] Я зрадників державних не шкодую. Якби в когорті нашій об’явилась ота зараза, — я б тих сектярів руками власними сажав на палі (Леся Українка, II, 1951, 527); — Коли б у нас об’явилася відповідна глина і хтось.. почав би виробляти цеглу, то ви всі пішли б на роботу… (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 43); — Федоре, чи правду кажуть люди, що ніби знову радянські листівки об’явилися? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 221);
// заст. Віддавати себе до рук органів влади. Може, знятись і податись отак через воду, через луки — об’явитись, хай судять? (Олесь Гончар, II, 1959, 207);
// кому, в чому і без додатка, заст. Поставати перед ким-небудь у певному вигляді. Шата коротка опала додолу: в ході і поставі Справжня богиня нараз об’явилась (Микола Зеров, Вибр., 1966, 233); Давним-давно.. двом риболовам-монахам об’явився тут святий Ян з Дуклі (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 429).
3. рідко. Називати, оголошувати себе ким-небудь. Той, що розпитував, об’явився в волості небожем Окуня — Остапом Хрущем (Панас Мирний, I, 1949, 132); [Парвус:] Чи не хтів він в той вечір неофітом об’явитись? (Леся Українка, II, 1951, 444).
4. діал. Проявлятися. Коли ж однак об’явилася недуга в Андрія виразно, мати, що мала переважно голос в хаті, зачиняє перед ним двері (Ольга Кобилянська, III, 1950, 302).