ОБ’ЯВЛЕНИЙ

ОБ’Я́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до об’явити 1;
//  об’явлено, безос. присудк. сл. [Турський:] Скривдили тебе, ясновельможний пане! Банітою, паливодою об’явлено, до двору не пускають, у Варшаві жить забороняють! (Карпенко-Карий, II, 1960, 8); Чистий дохід з видання [збірника] визначаємо на премії за видатніші твори красного українського письменства по конкурсу, який буде в свій час об’явлено (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Ще зяють пащеками розграбовані склади, а населенню вже об’явлено зібратися (Олесь Гончар, II, 1959, 234).