НИШКОМ, присл.
1. Тихо. Устав Чіпка тихо; налапав двері; нишком вийшов у сіни (Панас Мирний, I, 1949, 333); — Мабуть-таки захворів наш синок, — нишком звернулася мати до батька. — І вночі не спав, і зараз схопився… (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 210);
// Притаївшись, мовчки. Софійка втекла на леваду, до старої дуплистої верби. Забилася в дупло і нишком сиділа, щоб не помітили дорослі (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 10).
2. Крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали. А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Тарас Шевченко, II, 1963, 78); Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Зюзін нишком малював карикатуру на Андрія — дуже їдку і образливу (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 169).