НИРЕ́ЦЬ, рця, чол.
1. Той, хто ниряє, займається нирянням. Найвправніші нирці не можуть сягнути дна в його [Дніпра] холодних глибинах (Олесь Гончар, I, 1959, 41).
2. розм. Те саме, що нирок. Перелітне птаство кружляло над водою. Прошуміли над головою довгасті короткокрилі нирці (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 10); Низько над водою обважніло пролітали плямисті гагари та запізнілі білогруді полярні нирці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 289); Осінь.. Ще зелено у плавнях. Качки літають над водою, нирці та інші водоплавні гості (Олександр Довженко, III, 1960, 499).