НИ́КЛИЙ, а, е.
1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 115).
2. перен., розм. Сумний, із спущеною головою. Никлі ходять воли.
НИ́КЛИЙ, а, е.
1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 115).
2. перен., розм. Сумний, із спущеною головою. Никлі ходять воли.