НЮ́ХАЛО, а, сер.
1. фам. Орган нюху, ніс. [Ліхтаренко:] Ви чули дзвін, та не знаєте, відкіль він, постаріли, нюхало зіпсувалося! (Карпенко-Карий, II, 1960, 336); — Просто скажу, — констатував дід, — панське у них, у бджіл, нюхало! (Олесь Донченко, II, 1956, 452).
2. рідко. Те саме, що нюх 2. — Ви не тямите справжньої поезії села, хоч і посилаєте святить зілля на маковія; ви вже потроху втрачуєте саме нюхало, що здатне зрозуміть дух сільської поезії, — сказав Радюк (Нечуй-Левицький, I, 1956, 611).