НЯНЬЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., з ким—чим.
1. Те саме, що няньчити. — От тобі, мамо, Митрик! Няньчись з ним, тіш його (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 456).
2. Приділяти кому-, чому-небудь занадто багато часу, уваги; панькатися з кимсь, чимсь. — Вже розпарилась!.. Хвороби схопиш, а тоді няньчитися з тобою, — сердито бубоніла мати (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 368); Сагайда, певний за своїх «гренадерів» (а з новачками хай няньчиться Кармазин та Черпиш!), міг спокійнісінько.. точити ляси з приятелем (Олесь Гончар, III, 1959, 335).