НІТЕЛЕ́НЬ, присудк. сл., розм. Мовчати, ні на що не реагувати. Серце в хлопчика забилось. Він сидить і нітелень (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 120); Сидять бородаті, мовчать — нітелень! (Іван Нехода, Казки.., 1958, 42).
НІТЕЛЕНЬ
Тлумачення слова