НІТ, присудк. сл., заст.
1. Нема. Порода, як у старого, а розуму ніт і за малого (Номис, 1864, № 6357); Я зійшов цілий світ — Мені щастя, ні долі ніт… (Павло Чубинський, V, 1874, 476).
2. у знач. част. Ні. — Чи, може, я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали (Панас Мирний, V, 1965, 240).