НІМУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. Мовчати. — Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз у раз німувати, що хоч бери, старий дід, та лізь живцем у землю… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 42); Він весь час хмурився і здебільшого німував (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 140); * Образно. Сьогодні довго, як на зло, німував шлях, тільки потемнілі одволожені липи зрідка обзивались простудженими голосами гайворонів (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 215).
НІМУВАТИ
Тлумачення слова