НІМБ, а, чол.
1. Сяйво, намальоване у формі круга навколо голови або над головою (на іконах, картинах релігійного змісту та ін.), як символ святості. Дід Дунай підходить до покуття.. і задмухує голубий вогник лампадки. Зразу в темряві гаснуть очі ікон, зникають оповиті масними олійними німбами святі (Михайло Стельмах, I, 1962, 244);
// Круг, який світиться навколо чого-небудь. Світло од груби золотить протилежну стіну, і круг Стасикової голови сіяє німб (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Прозорий і примарний німб сонячної корони раптом розірвався (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 467); * У порівняннях. Суцільне віяло заграви сяяло, як дивний німб (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 24); Сіра, старенька стріха [хати] .. освітилася і сяяла німбом (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 62).
2. перен. Атмосфера слави, пошани, успіхів і т. ін., що оточує кого-небудь. Той німб, той ореол, яким вінчали учителя, як святого мученика (до того, вінчали лицемірно), мене.. обурював і ображав (Степан Васильченко, IV, 1960, 35).