НІКУДИ́ШНІЙ, я, є, розм. Який не відповідає певним вимогам, дуже поганий, непридатний для певних обставин. Вона старенька вже, тому і дипломат з неї нікудишній (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 267); Жалібно скиглив під вікнами вітер, крутив, сипав снігом, підривав і без того нікудишню стріху (Микола Олійник, Чуєш.., 1960, 267); Два роки підряд його «різали» на вступних екзаменах, бо знання були нікудишні (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 242).
НІКУДИШНІЙ
Тлумачення слова