НІКОГІ́СІНЬКО, займ. запереч., розм. Зовсім, абсолютно нікого. Проходила я по всіх кімнатах — нема нікогісінько (Марко Вовчок, I, 1955, 120); Він побіг до вікна, виглянув на двір — нікогісінько (Іван Франко, VII, 1951, 79).
НІКОГІСІНЬКО
Тлумачення слова