НІ́КЕЛЬ, ю, чол. Сріблясто-білий тугоплавкий метал, стійкий щодо дії води та повітря. Нікель не окислюється на повітрі і легко розчиняється лише в азотній кислоті (Загальна хімія, 1955, 616); З тонни морської води можна вилучити кілька десятків кілограмів кольорових металів: міді, кобальту, нікелю та деяких інших (Наука і життя, 3, 1962, 19);
// Шар цього металу на поверхні металевих виробів. Дід погладив мозолястими пальцями нікель, обережно здмухнув з руля пилюку, цмокнув губами (Олесь Донченко, VI, 1957, 54).
НІКЕЛЬ
Тлумачення слова