НІКЧЕ́МНИЦЯ, і, жін., зневажл.
1. Жіночий рід до нікчемник.
2. перен. Те, що не заслуговує на увагу, ні для чого не придатне. [Влас:] Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 286).