НІЯ́КИЙ, а, е, займ., запереч.
1. Уживається в заперечних реченнях для вираження повного заперечення. Ніякий чоловік з гріхом не розминеться, — І в селах так, і в городах (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 100); — Йому, мабуть, ніяка жінка не вгодить… (Панас Мирний, I, 1949, 326); Ніяких звісток від Юрія не мала [Шура] (Олесь Гончар, III, 1959, 181);
// Будь-який, який би не був. [Руфін:] Я не боюсь ніяких поговорів (Леся Українка, II, 1951, 358); Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки (Михайло Стельмах, I, 1962, 316).
2. у сполуч. з част. ні та ім. Уживається для заперечення якості, властивості, ознаки і т. ін. предмета. Творчість безмежна.. і ніякий ні талант, ні геній нічого не зробить в цьому мистецтві, якщо не буде підкріплений.. знанням життя (Олександр Довженко, I, 1958, 20).
3. у знач. прикм., розм. Поганий, нічого не вартий. На дядькові гроші в семінарії вчився [Оворко], рибалка з нього був ніякий (Юрій Яновський, I, 1954, 267); Актор був з Генріха Генріховича .. абсолютно ніякий (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 173).