НІЧОГЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Цілком пристойний, непоганий, досить добрий. Вільчинський писав давно вже, він не з кращих письменників, хоч і у нього є нічогенькі речі, особливо гумористичні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152); — Колгосп у нас, як знаєте, нічогенький… — Нічогенький, — погоджується Явтух Каленикович (Юрій Яновський, II, 1954, 182);
// Красивий, симпатичний, привабливий (про людину). Поза службовими взаєминами Євецький — сама люб’язність та доброзичливість. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри та лаборантки — нічогенькі й не старші за тридцять років (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 102);
// Великий, значних розмірів. — Нічогенька хмарка, — каже людина з йоржиком, — доки змалюєте, щоб бува не втопила… (Юрій Яновський, II, 1954, 197); Калюжа була таки, нівроку, нічогенька (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 127).
НІЧОГЕНЬКИЙ
Тлумачення слова