НІЧНИ́К, а, чол.
1. Лампа або інше джерело світла, що засвічується на ніч. Спокійно світив під стелею нічник (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 92); Зелений тюльпан нічника лив ясне і приємне світло тільки на білу подушку й нечитану сторінку (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 277).
2. розм. Той, хто діє вночі. Не було [на майдані] ще тільки нічника, що вартує на полонині вночі, носить воду та підтримує вічний вогонь (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 16); Була глупа ніч і фар ми не запалювали, щоб не притягти до себе уваги німецького льотчика-нічника (Юрій Яновський, II, 1954, 7).