НІЧЛІЖНИК

НІЧЛІ́ЖНИК, а, чол. Те саме, що нічліжанин. Семенові якраз треба було ночувати в полі, укупі з нічліжниками, такими ж наймитами, як і він (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96); — У тебе з чужих ніхто не ночує? — спитав Товкач. — Нема нікого, Колись, як був головою, нічліжники частенько надокучали, а це спокійно (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 307);  * У порівняннях. Роздобули [таласівці] десь картоплі, напекли у приску, тут же серед двору, вечеряли, мов нічліжники (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 153).