НЕЗЖА́ТИЙ, а, е.
1. Який стоїть на пні, якого не зрізали. — Хліб незжатий покинула [Палажка] на полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 25); Панський хліб майже увесь уже стояв у копах, а на маленьких хлопських нивках і досі було незжате жито (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 107).
2. На якому залишилися на пні злакові рослини (про поле, ділянку). Незжате поле.