НЕЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е, уроч. Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний. Огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121).
НЕЗВИТЯЖНИЙ
Тлумачення слова