НЕЗРУ́ШНИЙ, а, е. Який залишається на таму самому місці, не рухається; нерухомий. Гірські вітри колихали тільки їхні могутні верхівки, а стовбури стояли величні, незрушні (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 116);
// рідко. Який не може рухатися (про людину). На постелі Чоловік лежить її незрушний (Леонід Первомайський, Слов, балади, 1946, 105).
НЕЗРУШНИЙ
Тлумачення слова