НЕЗРІВНЯННО.
1. Присл. до незрівнянний. Співала ж [О. Петрусенко] дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! (Павло Тичина, II, 1957, 42); Одночасно із зростанням виробництва зерна і кормів незрівнянно збільшиться і вихід тваринницької продукції (Хлібороб України, 1, 1964, 5).
2. у сполуч. з вищ. ст. прикм. та присл. Набагато, значно. Відчував [Бронко], що міг би дати незрівнянно більше, — та що тут балакати! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 223); Він ішов немов побитий, але на цей раз подоланий Переза був незрівнянно щасливішим від того переможця, що здобув колись свою перемогу на виноградниках (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 313).