НЕЗНА́НИЙ, а, е.
1. Якого або про якого не знає хто-небудь; невідомий. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана, Скрізь буде по світі шукати, між людьми питати, Де схована доля незнана? (Леся Українка, I, 1951, 47); Діти над книжкою в школі Начать незнані світи… (Максим Рильський, Урожай, 1950, 33);
// у знач. ім. незнане, ного, сер. Те, чого або про що не знає хто-небудь. Не було ще такої весни в Юрковому житті. Хотілося чогось незбагненного, манило кудись в незнане (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 59); Думи не вперше, не вдруге Приходять і просять розмов, Незнане — стає вже за друга, Забуте — хвилюється знов (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 244);
// поет. Невластивий кому-, чому-небудь, нехарактерний для когось, чогось. [Річард:] Постаті співців були мов з бронзи чорної одлиті, суворі, тверді, повні сили.., і стільки в них було краси нової, незнаної в тім світі (Леся Українка, III, 1952, 43); — Там будуть, Максиме, Лютіші в сто раз Буранові зими, Незнані у нас (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 38);
// поет. Якого не можна збагнути, зрозуміти, пояснити; таємничий. Подітись, яка незнана сила У ясному погляді горить (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 224).
2. Якого раніше не зазнавав, не відчував хто-небудь. Дух перехопило Данькові від незнаного повного щастя… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 83); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас незнане досі почуття гідності, потребность в житті (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 42).
3. Дуже великий силою свого вияву і т. ін.; небувалий. Зібрали досі незнаний урожай сіна (Хлібороб України, 6, 1968, 17); Дослідження діалектів мов народів Радянського Союзу набуло незнаного ще в історії розмаху (Нариси з діалектології української мови, 1955, 191).