НЕЗМО́ГА, присудк. сл. Неможливо, не можна; нема сил. Голоси мішаються. — Незмога нам терпіти! Праці! Хліба нам! (Іван Франко, XIII, 1954, 311); Іноки виносили стільки скорботи й печалі, що людськими устами навіть і висловити незмога (Павло Загребельний, Диво, 1968, 376).
НЕЗМОГА
Тлумачення слова