НЕЗЛОСТИ́ВО. Присл. до незлостивий. Тимко, журливо посміхаючись, з любов’ю дивився на свого веселого товариша, підганяв його незлостиво (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 11); — Засидівся я тут з вами, чортами, — незлостиво скаржився він (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 366).
НЕЗЛОСТИВО
Тлумачення слова