НЕЗЛОБИВИЙ

НЕЗЛОБИ́ВИЙ, а, е. Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний. [Сімон:] Були ми ще чисті, невинні і незлобиві малі хлопці (Іван Франко, IX, 1952, 8); Влучний на слово, щирий і незлобивий у товаристві, він усім подобався (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 64);
//  Який не містить у собі злоби, не виражає її. Хлопці зустріли Нухима радо, з жартами і незлобивими дотепами (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 24); Він посміхавсь увесь свій вік — у радощах і в горі, в веселощах і в праці, і в незлобивому глузуванні з людей і з самого себе (Олександр Довженко, I, 1958, 308).