НЕЗЛІЧЕННИЙ

НЕЗЛІЧЕ́ННИЙ, а, е. Який складається з великої кількості або має, становить велику кількість; незчисленний. Пасли [люди] незліченні череди товару та отари овець (Нечуй-Левицький, III, 1956, 290); Хоч забудеш ти за мене, Я за тебе не забуду; Незліченними гадками Все тобі являться буду (Іван Франко, XI, 1952, 316); Тут малятком я вперше сміявся, тут живе незліченна рідня, тут змужнів я і вгору піднявся незабутнього, світлого дня (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 23);
//  Дуже великий. Партія розбудила в народі незліченні творчі сили (Комуніст України, 1, 1959, 7).