НЕЗІВ’Я́ЛИЙ, а, е.
1. Який не втратив свіжості, зеленого кольору (про рослини). Ще незів’ялі чебреці Лягають нам під ноги, А в тебе втома на лиці Із дальньої дороги (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 443).
2. перен. Який зберіг свіжість, попередній вигляд. Якби знав я, що побачу вроду пишную твою в незів’ялім, повнім блиску, — я побіг би, як стою (Іван Франко, XI, 1952, 149).