НЕЖОНАТИЙ

НЕЖОНА́ТИЙ, а, е. Який не одружився, не має дружини; неодружений. Один [двір] у найми дає [Грицько], у другому сам з жінкою та нежонатим сином живе (Панас Мирний, III, 1954, 15); Обидва брати були вже немолоді, але нежонаті (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 78);
//  у знач. ім. нежонатий, того, чол. Неодружений чоловік; холостяк. Поможи, боже, нежонатому, а. жонатому й жінка поможе (Номгтс, 1864, № 8864); Оскільки в гуртожитку мешкали тільки нежонаті, на першому ппчергі містилися їдальня та майстерня для лагодження одягу (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 107).
 Молодий та нежонатий — уживається для підкреслення вільного, незалежного стану. [Петро:] А ти виспівуєш собі, не журишся, Василю? [Василько (весело):] А чого мені журитись — молодому та нежонатому? (Степан Васильченко, III, 1960, 288).