НЕЗГЛАДИ́МИЙ, а, е.
1. Який не може зникнути, пройти, стертися і т. ін. Замилування до природи поклало незгладиму печать на всю Тоньову вдачу (Іван Франко, III, 1950, 342); Віспа лишила незгладимий слід на її личку (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 211).
2. перен. Який не може стертися з пам’яті; незабутній. В серці дитини правдивий художній образ лишає глибокий незгладимий слід (Олесь Донченко, VI, 1957, 592); Бувають у житті зустрічі, які залишають незгладимий, теплий і світлий спогад у наших серцях надовго, вірніше, назавжди — на все життя (Мистецтво, 3, 1955, 35).