НЕЗГІ́ДНИЙ, а, е.
1. Те саме, що незгідливий. Один молодий, що терпів таку кару, Старому жалівсь на незгідную пару: — Од жінки така тягота на мені, Неначе я камінь-спідняк у млині! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 247).
2. з чим. Який не відповідає, чому-небудь, іде врозріз з чимсь; несумісний. Ось.. інтелігенція, що в сліпій гордості і гордій сліпоті відкидає від себе все незгідне з її привидами та забобонами (Іван Франко, XVI, 1955, 42); Багато книг було знищено через те, що духовенство вважало їх зміст незгідним із вченням християнської церкви (Історія середніх віків, 1955, 40).
3. Позбавлений гармонійності, злагодженості (про голоси, звуки, музику і т. ін.). Найгірше незгідні голоси зливаються в далечині в гармонійні тони (Лесь Мартович, Тв., 1954, 304); Лиш два такі чоловіки стояли серед коршми [корчми] та хриплими, надірваними і незгідними голосами співали якусь.. думку (Іван Франко, I, 1955, 171).