НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який не згасає, завжди горить, світить або світиться. Незгасаючий вогонь.
2. перен. Який не послаблюються, не зникав, не проходить (про почуття, вияв чого-небудь і т. ін.); постійний. Це перший його твір — твір, в який вкладено найкращі почуття молодого митця, глибока, незгасаюча любов до людини (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 35); [Нечай:] Дозволю собі короткий тост: підіймемо бокали за незгасаючу мужність нашої Лесі! (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 78).