НЕЗЕМНИ́Й, а, е.
1. Який міститься пола Землею (у 1 знач.). Неземне тіло;
// Не характерний, не властивий Землі. Вони [водорості] ростуть по дну якісь мережані, гіллясті — фантастична, неземна рослинність (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 224); * У порівняннях. Мов зачаровані, мов неземні, стояли непорушні, сонні, одягнуті в іскристий іній дерева … (Іван Рябокляч, Жайворонки.., 1957, 150).
2. За релігійним уявленням — потойбічний, загробний. Характерною рисою релігійного світогляду є віра в існування цього неземного, «потойбічного» світу, який нібито існує поруч із звичайним, відомим кожній людині світом (Наука і життя, 8, 1959, 43); — Підіймаю я голову, дивлюсь, а на скелі знов стояла та ж сама неземна постать (Нечуй-Левицький, I, 1956, 180);
// Який обумовлюються дією надприродних сил. Мовби сила неземна підкидає їх обох — зскакують на сідла, один з другим (Гнат Хоткевич, II, 1966, 41);
// Нереально існуючий. Для Івана.. дівчина була чимсь несказанно прекрасним, але неземним і далеким (Петро Колесник, Терен.., 1959, 109).
3. перен. Позбавлений усього буденного, грубого; незвичайний. Все — і ліс, і моріжок, і річка — мені здавались чарівними й повними несказанної краси, чогось неземного (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 50); Колись і він чекав своєї неземної любові, співав про неї (Михайло Стельмах, II, 1962, 222);
// Який викликає почуття захоплення; чарівний. Анрі-Жак із вдячністю обмацав язиком середину рота, щоб уповні насолодитися неземним букетом російського напою (Юрій Яновський, II, 1954, 52); На людей лився і лився неземний спів (Михайло Стельмах, I, 1962, 637).
4. перен., розм. Який перевищує звичайний ступінь, міру і т. ін. чого-небудь; надзвичайний, великий. Дівчина стрілась — краса неземна (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 97); Якби я невірним був тобі таємно, — .. Я б украв у себе щастя своє — долю, Я б зазнав страшного неземного болю! (Валентин Бичко, Простота, 1963, 160).