НЕЗДУЖА́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Який нездужає; хворий. Хата. Мати нездужала. Хліб зацвілий на столі (Максим Рильський, Поеми, 1957, 286).
2. Який не має фізичних сил, міцного здоров’я; кволий, безсилий. Оришка — стара вже, нездужала, — тільки й того, що доглядає дитину… (Панас Мирний, I, 1949, 140); Співав [кобзар Остап Вересай] похилий, нездужалий, Співав — і серцем молодів, Співав — і люди оживали, Співав — і ріс народний гнів (Максим Рильський, III, 1961, 137).