НЕЗЧУТИСЯ

НЕЗЧУТИСЯ, уюся, уєшся, док., перев. із сл. як, коли. Не помітити, не відчути чого-небудь. Незчулася [вдовиця], як минули Літа молодії… (Тарас Шевченко, I, 1963, 159); Федір незчувся, коли.. клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Панас Мирний, IV, 1955, 224); Сьогодні день здався Ігорю таким довгим! Навіть дві великі перерви, які завжди проходять так швидко, що і незчуєшся, сьогодні тяглися страшенно повільно (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 30);
//  Не усвідомити, не збагнути своїх дій, поведінки і т. ін. Сама незчулася вона, як простягла руку, взяла, що їй подобалось, що спокушало, та й запхнула в свій пакунок чуже добро (Любов Яновська, I, 1959, 46); Гаряча суха хвиля газів забила Чернишеві дихання, кинула геть, і він незчувся сам, як опинився в траншеї, приглушений ударом (Олесь Гончар, III, 1959, 42).