НЕЗБАГНЕННИЙ

НЕЗБАГНЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; незрозумілий. Колись Семенові ці прості істини були незбагненною мудрістю (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1930, 79); — Дивні істоти, ці дівчата. Хто їх в силі зрозуміти? І вже зовсім незбагненними здаються вони людині, якій минає двадцятий рік… (Семен Журахович, Опов., 1950, 127); З голови не виходив Василь. Якесь незбагненне передчуття спонукувало її сьогодні поспішати до нього (Яків Баш, Надія, 1960, 6);
//  у знач. ім. незбагненне, ного, сер. Те, чого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути. Незчувся [Бальзак], як скоїлось незбагненне (Натан Рибак, Помилка.., 1950, 125);
//  Сильний, великий і т. ін. щодо свого вияву, прояву; надзвичайний. Був він чоловік лагідний, ввічливий, веселий, нікому не сказав жодного грубого слова, і тим дивнішою мала бути незбагненна впертість, з якою він ставився до тої чи іншої пропозиції (Павло Загребельний, Спека, 1961, 53).