НЕЗАВИДНИЙ

НЕЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який нікого не приваблює зовнішніми рисами, внутрішніми особливостями, діловими якостями і т. ін. Розповідали, як він, оцей незавидний собою Старков, під час одного тяжкого бою в сибірських болотах виручив цілий батальон (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 592); Така собі деревинка незавидна, а вона ж дає так званий бальзам для оптичної промисловості (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 102); Недалеко паслась незавидна конячка (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 22); А незавидні керівники на місцях тільки й дбали про те, щоб у них завжди цифра була справна (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 123);
//  Якому не можна позаздрити; поганий. — Незавидна була доля українського письменника в Галичині до 1939 року (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 79); — Да, — сказав слідчий, — справи ваші незавидні… Факт злочину й махінацій на долоні (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 237).