НЕЗАТИ́ШНИ́Й, незатишна, незатишне.
1. Не захищений від вітру, течії і т. ін. Незрівнянно краще, вільготніше дихалось їй навіть там, в отім.. незатишнім полі, ніж в остогидлій Гандзиній хаті (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 20); Вітри позмітали сніг, чорніли голі, незатишні скелі (Олесь Донченко, IV, 1957, 482).
2. перен. Сповнений неспокою, тривоги і т. ін. Ця лунка тиша, ..ці порожні коридори завжди викликали в Юрія Юрійовича почуття незатишне і неспокійне (Олесь Донченко, V, 1957, 478); Якась.. незатишна ця ніч (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 49).
3. Незручний, невпорядкований для життя чи перебування в ньому. В незатишному, напівтемному клубі .. густо чаділа гасова лампа (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 208); Казарма була на п’ятдесят чоловік, незатишна, брудна, велика і напівтемна (Зінаїда Тулуб, В степу… 1964, 103).