НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (Степан Васильченко, I, 1959, 158); Я і мій Терентій давно вже порвали і з церквою, і з попами. Ще тоді, як він був головою комітету незаможних селян (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 67);
// у знач. ім. незаможні, них, мн. Ті, що мають невеликі достатки. Тримаються міцно в селі незаможні За землю й за владу Радянську свою (Леонід Первомайський, II, 1958, 384);
// Який характеризується невеликими достатками. Незаможне життя.
НЕЗАМОЖНИЙ
Тлумачення слова