НЕЗА́МКНЕНИЙ, НЕЗА́МКНУТИЙ, а, е.
1. Не зачинений на замок, ключ, засув і т. ін. (про двері, шухляду і т. ін.). Двері були незамкнені, лише взяті на клямку (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 62); Жукова штовхнула незамкнену хвіртку, ввійшла, озираючись (Олесь Донченко, V, 1957, 287);
// Двері якого не зачинені на замок, ключ, засув і т. ін. У клуні хліба вже не було, вона була незамкнена, але Денис добре пам’ятав, що він замісто замка заложив кілочок (Борис Грінченко, II, 1963, 301); * Образно. Воже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом? (Тарас Шевченко, II, 1963, 130).
2. У якого не з’єднані кінці, крайні частини (про коло, ланцюг і т. ін.); розірваний. Вони вибігли на середину сцени і стали незамкненим колом, підковою, обнявши один одного за плечі (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 401); Багато таких злитків [міді], що мали форму брусків, незамкнутих кілець та дисків, знайдено в Закарпатті (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 80).