НЕЗАДОВО́ЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває незадоволення ким-, чим-небудь. — Вже пізній час, — промовила Ватя, незадоволена прогулянням на човні (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 121); [Люба:] Можливо, я помиляюсь, але мені здалось … ніби ти незадоволений, що зустрів тут Ваню (Іван Микитенко, I, 1957, 476); Особливо похмурий та незадоволений ходив Григір у жнива (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 34);
// Який виражає незадоволення. — Ти знаєш, Борисе, — чувся молодий незадоволений бас, — нічого не можу зробити … (Олесь Гончар, IV, 1960, 61); — Що це ти, Жайсак, наче ховаєшся? — з незадоволеною усмішкою, але все ж грайливо спитала Шаукен, вітаючись (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 148).
НЕЗАДОВОЛЕНИЙ
Тлумачення слова