НЕ́ЗАБУДЬ, і, жін. 1.: На незабудь, заст. — на згадку. На незабудь Штернбергові (Тарас Шевченко, I, 1959, 69); А пастушок на незабудь Дав голосну жалійку в путь, Оту, що сам різьбив на лузі (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 177).
2. діал. Незабудка. Як двоє любляться, а ждуть Розлуки хоч би на часок, То одно одному дають На пам’ять незабудь-цвіток (Іван Франко, XIII, 1954, 143).