НЕВИ́ЖАТИЙ, а, е.
1. Який стоїть на пні, якого не зрізали. Хліб стоїть у полі невижатий, осипається… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 14); Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим, лісом, з доброю, невижатою травою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 433).
2. На якому залишені на пні злакові рослини. Невижате поле.