НЕВИ́ВЧЕНИЙ, а, е.
1. Якого ніхто не вивчив, не дослідив. Кар не одважився заходити в цю невивчену і невиміряну бухту (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 195); Дарувати [зорі] буду дівчині, Щирим друзям без жалю, У слова нові, невивчені Світлий промінь переллю (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 40).
2. Який не набув знань, навиків.