НЕВИТРАВНИ́Й, а, е.
1. Якого не можна витравити, знищити.
2. перен. Який не може зникнути, згладитися з пам’яті; незабутній. Важко заснути, коли на серці лежить невитравний тягар, коли всю істоту твою проймає гірке почуття самотності, вимушеної бездіяльності (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 358); Що за дивна сила та — вродлива дівчина! Обізвалася, подивилася в очі, доторкнулася рукою і залишила в душі невитравний слід (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 47).