НЕВИСО́КИЙ, а, е.
1. Який має невелику висоту; низький. Палата була просторна, але невисока, без вікон (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302); До кімнати зайшла невисока на зріст молода жінка (Андрій Головко, II, 1957, 443); Степ заріс тирсою і, хоч була вона невисока, проте плуталася в колеса і дуже гальмувала біг (Юрій Смолич, I, 1958, 98).
2. Який міститься на незначній висоті від землі або якої-небудь поверхні (про сонце, хмари і т. ін.). Проміння невисокого зимового сонця.
3. Незначний, невеликий щодо кількості, інтенсивності і т. ін. Тривале, надмірне застосування полину, навіть у невисоких дозах, може спричинитися до судорог і конвульсій, галюцинацій, а то й до явищ божевілля (Лікарські рослини.., 1958, 32).
4. Невидатний, маловажний, малопомітний (про посаду). Де б уже потім не бились богунці, .. які б високі й невисокі пости не займали після громадянської війни, нікому вже й ніколи не забути, яким був .. Микола Щорс (Олександр Довженко, I, 1958, 150).
5. Який не досягнув значного розвитку, довершеності. У зв’язку з невисоким рівнем продуктивності праці в собівартості колгоспної продукції лишається ще високою питома вага затрат на оплату праці (Комуніст України, 5, 1960, 57).
6. Не зовсім прихильний; негативний. Маючи про нього невисоку думку як про людину, вона вірила в нього як у вченого (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 344).