НЕВИННО.
1. Присл. до невинний 1, 3. Я бачу — з жил невинно кров тече (Леся Українка, IV, 1954, 114); — Карай мене, Романе. Мій злочин.. Тебе міг невинно занапастити (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 112); Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно.., від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху в усій компанії (Іван Франко, VI, 1951, 142).
2. діал. Несправедливо; без причини. Її жаль гризе, що він невинно гнівається (Ольга Кобилянська, III, 1956, 338).